МСФЗ 13.
Оцінка справедливої вартості
Стандарт пояснює як оцінювати справедливу вартість різних активів, зобов’язань, інструментів власного капіталу з урахуванням ступеня достатності і достовірності ринкової інформації. МСФЗ 13 не функціонує ізольовано, швидше, він виступає як супутній стандарт для інших МСФЗ.
Ключові міркування щодо визначення справедливої варто сті розглянуто нижче.
ОСНОВНІ ПИТАННЯ
МЕТА МСФЗ 13
Мета оцінки справедливої вартості – визначити ціну, за якою відбувалася б звичайна операція продажу актива чи передачі зобов’язання між учасниками ринку на дату оцінки за нинішніх ринкових умов. Справедлива вартість повинна грунтуватися на ринкових оцінках, що базується на відкритій ринковій інформації. У випадку відсутності таких даних, оцінка може бути проведена з використанням закритих даних. Як правило, оцінка проводиться із урахуванням ряду припущень, ці припущення повинні відображати логіку та поведінку типового учасника ринку та тенденції ринку активу чи зобов’язання.
СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
Стандарт застосовується як до первісної, так і для подальшої оцінки, якщо справедлива вартість вимагається або дозволяється іншими МСФЗ.
Стандарт не застосовується до оцінок, які дещо подібні до справедливої вартості,
але не є справедливою вартістю, таких як чиста вартість реалізації в МСБО 2 “Запаси” або вартість при використанні в МСБО 36 “Зменшення корисності активів”.
ВИЗНАЧЕННЯ
Нижче приведені деякі терміни, використані в цьому документі. Повний перелік термінів наведений в додатку А - МСФЗ 13.
-
Справедлива вартість – ціна, яка була б отримана за продаж актива чи сплачена за передачу зобов’язання у звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки.
-
Учасники ринку – покупці та продавці на основному (або найсприятливішому) ринку для актива чи зобов’язання, які є а) непов’язаними, б) є обізнаними, мають достатнє розуміння актива або зобов’язання, в) мають мотивацію здійснити операцію, але вони не вимушені.
-
Основний ринок - ринок з найбільшим обсягом та рівнем активності для даного активу чи зобов’язання.
-
Найсприятливіший ринок - ринок, який максимізує суму, яка була б отримана за продаж актива, або мінімізує суму, яка була б сплачена за передачу зобов’язання, після врахування всіх витрат на операцію та транспортних витрат.
-
Активний ринок – ринок, на якому операції для активів або зобов’язань відбуваються з достатньою частотою та у достатньому обсязі, щоб надавати інформацію про ціноутворення на безперервній основі.
-
Відкриті вхідні дані - вхідні дані, сформовані за допомогою ринкових даних, таких як доступна для широкого загалу інформація про фактичні події або операції, а також та, що відображає припущення, які використали б учасники ринку, встановлюючи ціну актива чи зобов’язання.
-
Закриті вхідні дані - вхідні дані, для яких ринкових даних немає та які формують, користуючись найкращою наявною інформацією про припущення, якими скористалися б учасники ринку, встановлюючи ціну актива чи зобов’язання.
СТАНДАРТИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬ СПРАВЕДЛИВУ ВАРТІСТЬ
Стандарти, що використовують як справедливу вартість, так і історичну
МСБО 16
пар. 15. Об’єкт основних засобів, який відповідає критеріям визнання активу, слід оцінювати за його собівартістю.
пар. 31. Після визнання активом об’єкт основних засобів (справедливу вартість якого можна достовірно оцінити) слід обліковувати за переоціненою сумою, яка є його справедливою вартістю на дату переоцінки мінус будь-яка подальша накопичена амортизація та подальші накопичені збитки від зменшення корисності. Переоцінки слід проводити з достатньою регулярністю, щоб балансова вартість суттєво не відрізнялася від тієї, що була б визначена із застосуванням справедливої вартості на кінець звітного періоду.
МСБО 38
пар. 24. Нематеріальний актив слід первісно оцінювати за собівартістю.
пар. 72. Для своєї облікової політики суб’єкт господарювання вибирає або модель собівартості, або модель переоцінки. Якщо облік нематеріального активу здійснюється за моделлю переоцінки, всі інші активи цього класу слід обліковувати за такою самою моделлю, за винятком випадків, коли для цих активів немає активного ринку.
пар. 74. Після первісного визнання нематеріальний актив слід відображати за його собівартістю за вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків від зменшення корисності.
пар. 75. Після первісного визнання нематеріальний актив слід відображати за переоціненою сумою, яка є його справедливою вартістю на дату переоцінки, за вирахуванням будь-якої подальшої накопиченої амортизації та будь-яких подальших накопичених збитків від зменшення корисності.
Стандарти, що віддають перевагу оцінці за справедливою вартістю на дату балансу або вимагають її
МСБО 40
пар. 20. Інвестиційну нерухомість слід оцінювати первісно за її собівартістю. Витрати на операцію слід включати до первісної оцінки.
пар. 33. Суб’єкту господарювання, що вибирає модель справедливої вартості, після первісного визнання слід оцінювати всю його інвестиційну нерухомість за її справедливою вартістю, за винятком випадків, описаних у параграфі 53.
пар. 56. Після початкового визнання суб’єкт господарювання, що вибирає модель собівартості, повинен оцінювати всю свою інвестиційну нерухомість відповідно до вимог МСБО 16, визначених для цієї моделі, за винятком тієї нерухомості, яка відповідає критеріям для її класифікації як такої, що утримується для продажу МСФЗ 5.
Стандарти, що вимагають вимірювання справедливої вартості після первісного визнання та на дату балансу
МСФЗ 3
пар. 18. Покупець оцінює ідентифіковані придбані активи та прийняті зобов’язання за їхньою справедливою вартістю на дату придбання.
МСФЗ 5
пар. 15. Суб’єкт господарювання оцінює непоточний актив (групу вибуття), класифікований як утримуваний для продажу, за нижчою з оцінок: або за балансовою вартістю, або за справедливою вартістю з вирахуванням витрат на продаж.
МСБО 39
пар. 103М. Суб’єкт господарювання застосовує відповідні положення МСФЗ 13.
МСФЗ 13, пар. 13. Активом або зобов’язанням, оціненим за справедливою вартістю, може бути або: а) окремий актив або зобов’язання (наприклад, фінансовий інструмент або нефінансовий актив); або б) група активів, група зобов’язань або група активів та зобов’язань (наприклад, одиниця, яка генерує грошові кошти, або бізнес).
МСФЗ 9
пар. 5.1.1. Суб'єкт господарювання під час первісного визнання оцінює фінансовий актив або фінансове зобов'язання за його справедливою вартістю плюс або мінус (у випадку фінансового активу або фінансового зобов'язання, що не оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток) витрати на операцію, що можуть бути безпосередньо віднесені на придбання або випуск фінансового активу або фінансового зобов'язання.
пар. 5.2.1. Після первісного визнання суб'єкт господарювання оцінює фінансовий актив:
(а) за амортизованою собівартістю; (б) за справедливою вартістю через інший сукупний дохід; або (в) за справедливою вартістю через прибуток або збиток.
МСФЗ 41
пар.12. Біологічний актив слід оцінювати під час первісного визнання та в кінці кожного звітного періоду за його справедливою вартістю мінус витрати на продаж, за винятком випадку, описаного в параграфі 30, коли справедливу вартість не можна виміряти достовірно.
ЕТАПИ ВИЗНАЧЕННЯ СПРАВЕДЛИВОЇ ВАРТОСТІ
Ключовими етапами, при реалізації алгоритму визначення справедливої вартості є:
-
одиниці обліку;
-
ринки;
-
учасники ринку;
-
вихідні дані - цінова інформація;
-
рівень ієрархії джерел інформації.
-
вплив ієрархії на визначення справедливої ціни;
-
методики оцінки;
-
нефінансові активи та зобов’язання.
Одиниці обліку
Одиниця обліку має бути виділена до визначення справедливої вартості. Вона визначається як рівень, на якому актив або зобов'язання агрегуються за вимогами конкретного МСФЗ для цілей визнання.
Одиницею може бути окремий актив / зобов'язання або група, наприклад:
-
окремий актив - похідний інструмент або акція компанії, що публічно торгується;
-
група активів - портфель дебіторської заборгованості);
-
група зобов'язань - портфель дебіторської заборгованості, портфель депозитів.
-
група активів та зобов'язань - ОГГК, бізнес або група активів, призначену для продажу.
МСФЗ 13, як правило, не дає конкретних вказівок щодо визначення одиниці обліку, а скоріше направляє до інших МСФЗ для прийняття такого рішення.
Ринки
Оцінка справедливої вартості відповідно до МСБО 13 передбачає, що угода з продажу активу або передача зобов'язання відбувається на основному або найбільш сприятливому ринку.
Визначаються ринки, до яких суб’єкт господарювання має доступ та серед них обирається головний або на найбільш сприятливий ринок. За відсутності інших доказів таким ринком є ринок, на якому компанія заключає угоди щодо одиниць обліку.
Основний ринок - це ринок з найбільшим обсягом та рівнем активності за активом або зобов'язанням. Найсприятливіший ринок - ринок, який максимізує суму, яка була б отримана за продаж актива, або мінімізує суму, яка була б сплачена за передачу зобов’язання, після врахування всіх витрат на операцію та транспортних витрат.
Якщо існує основний ринок, ціна на цьому ринку повинна використовуватися або безпосередньо, або як вихідні дані для методу оцінки. МСФЗ (IFRS) 13 не дозволяє використовувати ціну на найбільш вигідному ринку, якщо доступна ціна на основному ринку.
При цьому немає необхідності виконувати вичерпний пошук усіх можливих ринків, щоб визначити основний ринок. У стандарті існує презумпція, що ринок, у якому організація зазвичай здійснює операції з продажу активу чи передачі зобов'язання, є основним чи найвигіднішим ринком, якщо немає доказів зворотного. Якщо здійснюються операції на різних ринках (активи продаються на кількох товарних та/або фондових біржах), організація повинна підтвердити, яка конкретна ринкова ціна використовується для визначення відповідного ринку.
Учасники ринку
МСФЗ 13 при визначенні справедливої вартості висуває вимоги до покупців та продавців. Учасники ринку на головному (або найсприятливішому) ринку для активу чи зобов’язання, повинні мати усі наведені характеристики:
-
є незалежними один від одного не є пов’язаними сторонами;
-
є обізнаними, мають достатнє розуміння та інформацію про активи чи зобов’язання;
-
можуть та прагнуть здійснити операцію з активом чи зобов’язанням.
Ключова концепція полягає в тому, щоб поставити себе на місце типового учасника ринку та виключити будь-які специфічні фактори, які можуть вплинути на ціну, яку підприємство готове прийняти під час продажу активу або передачі зобов'язання.
Вхідні дані - цінова інформація
Для оцінки справедливої вартості, необхідно максимізувати використання доречних відкритих вхідних даних (наприклад, фондові ринки, дилерські ринки, біржові ринки та ринки без участі посередників) та мінімізувати використання закритих вхідних даних. Необхідно відібрати вхідні дані, які відповідають характеристикам актива чи зобов’язання, що їх брали б до уваги учасники ринку в операції з активом чи зобов’язанням. В деяких випадках такі характеристики приводять до застосування коригування, такого як премія чи дисконт.
У випадку, коли відсутні відкриті дані на ідентичні або подібні активи / зобов’язання, справедлива вартість визначається з позиції типового учасника ринку, який утримує ідентичний об’єкт.
Рівень ієрархії джерел інформації
МСФЗ 13 при реалізації алгоритму оцінки за справедливою вартістю, як один з ключових аспектів стандарту, виділяє процедуру визначення ієрархі джерел інформації.
МСФЗ 13 виділяє три рівні надійності вихідних даних. Вхідні дані першого рівня мають більший пріоритет, й, відповідно, вхідні дані третього рівня — нижчий пріоритет.
Рівень
Характеристика
Зіставність вихідних даних
Можливий ринок
Джерела інформації
1
2
3
Ціни котирування (нескориговані) на активних ринках на ідентичні активи або зобов’язання, до яких суб’єкт господарювання може мати доступ на дату оцінки
Ідентичний
Біржовий
Котирування пайових цінних паперів, що обертаються на загальнодоступних біржах
Вхідні дані (окрім цін котирування, віднесених до 1-го рівня), які можна спостерігати для активу чи зобов’язанн я, прямо або опосередковано
Вхідні дані для активу чи зобов’язання, яких немає у відкритому доступі – закриті вихідні дані
Подібний
Позабіржовий (дилерський і посередницький)
Неподібний
Ринок без участі посередників
Ставки відсотка та криві дохідності, що спостерігаються на звичайних інтервалах котирування; кредитні спреди
Дані, що відображають припущення підприємства при встановленні ціни на актив або зобов’язання, в тому числі припущення про ризик
Вплив ієрархії на визначення справедливої ціни
Якщо ринок для фінансового інструмента не є активним, суб’єкт господарювання встановлює справедливу вартість, застосовуючи метод оцінювання. Відтак визначення їх справедливої вартості за нормами стандартів базуватиметься на внутрішніх методиках (методи на основі теперішньої вартості, Блека-Шоулза-Мертона та ін.). заснованих на ринкових даних (Рівень 2) та неринкових даних (Рівень 3).
Ієрархія справедливої вартості встановлює пріоритетність вхідних даних для методик оцінювання, а не власне методик, що використовуються для оцінки справедливої вартості. Наприклад, оцінка справедливої вартості, за методикою теперішньої вартості, може бути віднесена до 2-го чи 3-го рівня, залежно від вхідних даних.
Методика оцінки
МСФЗ 13 не вимагає використання певних методів оцінки, але встановлює принцип, що вимагає від підприємства визначити метод оцінки, який є «відповідним у даних обставинах», для якого доступні достатні дані.
Методики оцінки, якщо це можливо, мають максимізувати використання доречних відкритих вхідних даних та мінімізувати використання закритих даних. Необхідно застосовувати той метод, що найбільшим чином відображає ціну операції на дату оцінки в обміні між незалежними сторонами, виходячи із звичайних міркувань бізнесу.
На даному етапі визначається справедлива вартість як ціна, яка була б отримана за продаж активу або сплачена за передачу зобов’язання у звичайній операції на головному (або найсприятливішому) ринку на дату оцінки за поточних ринкових умов (тобто вихідна ціна), незалежно від того, чи спостерігається така ціна безпосередньо, чи отримана за допомогою іншої методики оцінювання.
Вибір методу оцінки фінансового активу, зобов’язання залежить від бізнес-моделі управління фінансовими активами та характеристики контрактних грошових потоків фінансового активу.
Відповідно до положень МСФЗ 9 бізнес-моделлю є система концепцій, методик і конкретних інструментів управління фінансовими активами, що застосовуються послідовно. Бізнес-модель формується ключовим управлінським персоналом компанії самостійно і не залежить від його намірів відносно окремих фінансових інструментів. При цьому дозволяється мати більше, ніж одну бізнес-модель. Згідно із МСФЗ 9 похідні фінансові інструменти завжди оцінюються за справедливою вартістю з віднесенням її змін на прибуток (збиток).
Методика оцінки повинна мати послідовне застосування за винятком випадків зміни обставин
Для визначення справедливої вартості МСФЗ 13 передбачає наступні оціночні підходи:
Справедлива вартість
фінансових інструментів на неактивних ринках
Ринковий підхід
Витратний підхід
Дохідний підхід
Використовує ціни ринкових операцій з ідентичними або подібними активами, зобов’язаннями.
Застосовується для нефінансових активів. Розраховується вартість фактичних експлуатаційних потужностей в поточному стані.
Перетворення майбутніх сум (доходів та витрат) в одну поточну (дисконтовану) величину. Враховує очікування ринку щодо таких активі чи зобов’язань
Mетод мультиплікаторів та ринкових коефіцієнтів
Поточна вартість витрат на створення (придбання) нового ідентичного об’єкта або подібного об’єкта за вирахуванням усіх видів зносу та вартості земельної компоненти
Методика очікуваної теперішньої вартості, методика коригування ставки дисконту, моделі опціонного ціноутворення, такі як Формула Блека-Шоулза- Мертона або біноміальна модель; метод надлишкових доходів
Нефінансові активи та зобов’язання
Нефінансові активи, що підпадають під дію МСФЗ 36, МСФЗ 40 та МСБО 5 та підлягають оцінці за справедливою вартістю повинні буди визначені на основі найефективнішого та найкращого використання активу (НЕВ) з погляду учасника ринку, в результаті якого вартість об’єкта оцінки є максимальною, при цьому використання є фізично можливими, дозволеними та фінансово здійсненим.
НЕВ може бути продовження існуючого використання активу або альтернативне використання. Це визначається можливим використанням майна, яку мав би на увазі учасник ринку при формуванні своєї ціни пропозиції.
Найбільш ефективне використання майна, що оцінюється індивідуально, може відрізнятися від найбільш ефективного використання цього майна в складі групи у випадку, коли має бути врахований його внесок у загальну вартість групи майна.
Справедлива вартість нефінансових активів
Основні засоби
Ринковий підхід
Витратний підхід
Дохідний
Комбінація підходів
Інвестиційна нерухомість
Ринковий підхід
Дохідний
НМА
Ринковий підхід
Дохідний
Основні засоби
Ринковий підхід
Дохідний
Зв'яжіться з нами, якщо необхідно:
-
Визначити вартість інвестиційної нерухомості
-
Визначити суму очікуваного відшкодування активу
-
Провести тест на знецінення нематеріальних активів
-
Провести тест на знецінення гудвілу
-
Визначити справедливу вартість земельних ділянок, будівель та обладнання
-
Визначити справедливу вартість інвестиційної нерухомості
-
Визначити справедливу вартість інвестицій в дочірні, асоційовані та спільні підприємства
-
Визначити залишкові строки корисного використання основних засобів